Хто складає цей порядокдвоє братів і один зошит
Ovarenil ведуть Остап і Левко Шумилові — брати, що мешкають в одному будинку на Гончарній у Зінькові. Один варить, другий повторює за записом. Третього голосу в записнику немає.
Через касію, яку ми позичили не ту
Зимою двадцять четвертого Левко прийшов до Остапа по корицю й узяв із полиці першу паличку, яка трапилася. Узвар того дня вийшов інакшим, ніж завжди, — різкішим і без солодкого хвоста. Виявилося, що на одній полиці лежали дві різні рослини, а ми роками звали їх одним словом і не завдавали собі клопоту розрізняти.
Поки з’ясовували, у чому річ, стало ясно, що справа не тільки в сорті. Остап кидав усе в посудину одразу, Левко — поступово, бо повільно різав корінь. Два горнята з однаковим набором виходили настільки різними, що ми спершу не повірили й повторили наступного вечора. Повторилося. Того ж тижня завівся зошит у клітинку, куди ми почали писати кожен рух із годинником у руці.
За два роки таких зошитів набралося три. Коли ми вкотре фотографували сторінку й надсилали її знайомим, стало простіше зробити відкриту читальню, ніж щоразу переписувати ту саму лінію з п’ятьма позначками.
Що ми називаємо заходом
Записник нумерує не дати й не статті, а заходи. Захід — це одне питання про черговість, доведене до результату, який повторюється. Скільком горнятам його довелося віддати, стільком і віддали: сьомий забрав шість вечорів, дев’ятий — три, одинадцятий тягнувся чотири тижні, бо посеред нього в нас закінчилася касія.
Порядок роботи в нас той самий від першого зошита. Остап варить за задумом і пише кожен рух, зокрема й ті, що не вдалися. Левко наступного дня повторює строго за записом, не куштувавши першого горняти й не питаючи подробиць. Якщо смак зійшовся — рядок іде в таблицю. Якщо розійшовся, отже, у записі чогось брак, і ми шукаємо, чого саме, доки не знайдемо.
Коли знайти не вдається, середнього значення ми не виводимо. У тексті просто стоїть, що захід відкритий, і сказано, на чому саме він спіткнувся. Таких рядків у нас зараз два, і обидва стосуються свіжого кореня різної вологості.
Четвертий захід
Перше, що ми записали як закрите: брунька гвоздики на нульовій позначці проти бруньки на п’ятій хвилині. Левко повторив наосліп і сказав про друге горня: «тут чути касію». У першому касії не чув ніхто. Відтоді й пішла вся решта записника.
Зошит, до слова, зберігся. Сторінка з цим заходом заляпана настоєм, і номер на ній виведено двічі, бо спершу ми вважали його третім.
Чого в записнику не буде
Тіло й самопочуття — не наша тема
Жодних тверджень про дію настоїв на тіло в записнику не зустрінете. Радити щось стосовно здоров’я ми теж не беремося: такого вміння в нас немає. Наш предмет вужчий — смак, аромат, колір настою, тепло води, хвилини та посудина. Міцні напої в тексти не потрапляють.
Каси в записнику немає
Ovarenil — це сторінки з текстом і таблицями. Продажу тут немає: товарної полиці в записнику не існує, замовлень ми не приймаємо, послуг не надаємо. Плати за доступ не беремо, закритих розділів не тримаємо, читача ні про що не просимо реєструвати.
Невдалий захід ми не ховаємо
Схвальних слів від придуманих людей на цих сторінках не буде — разом із їхніми портретами та підписами. Усе написане підписане нами двома, і за кожне число в таблиці відповідаємо саме ми. Коли захід не зійшовся, так і стоїть у тексті, без прикрас. Нудніше за барвисту оповідь, зате читач бачить, із чим має справу.
Ми не переказуємо чужих текстів
Кожне речення тут написали ми двоє. Матеріал з інших сайтів ми не збираємо й не викладаємо своїми словами. Відомості про походження рослин беремо з друкованих книжок і звіряємо щонайменше за двома; кухонні числа — виключно з наших зошитів.
Начиння, яке стоїть на Гончарній
На цій кухні стоїть лише просте начиння, і так зроблено свідомо. Побутові ваги, що показують кожен окремий грам; скляний термометр зі шкалою до ста градусів; керамічна посудина на сімсот мілілітрів; другий чайник на два літри; емальована каструля для тихих відварів; ручний млинок і кухонний годинник із секундною стрілкою. Нічого з програмами й застосунками на нашій кухні не стоїть.
Вода — зіньківська водопровідна, пропущена крізь вугільний глек; саме така тече в більшості будинків на нашому відтинку вулиці. Двічі на рік опорні рядки ми звіряємо на нефільтрованій воді: вона жорсткіша, кора в ній терпкішає швидше, і час для палички скорочується приблизно на хвилину. Кожна така поправка отримує в тексті власний абзац.
Купуємо ми в трьох несхожих місцях і свідомо обходимо звичку ходити до одного й того самого продавця. Рядок, що спрацьовує лише з однією конкретною партією, не вартий паперу. Через це в нас ведеться окремий перелік партій: місяць покупки, день, коли пакунок розкрили, і запах на початку та через три місяці.
Українською, числами, без скорочень
Записник ведемо українською. Назви рослин і країв подаємо повністю, навіть коли назва виходить задовгою: пишемо «касія» та одразу додаємо, звідки саме привезли кору. Міри в нас усюди метричні — грам, мілілітр, градус за Цельсієм, хвилина й секунда. Відлік починається з тієї секунди, коли вода накрила перший складник.
Нічного вигляду сторінок тут не передбачено. Розсилки не буває, віконця для розмови теж, а рекламу ми просто нікуди не вставляємо. Це сторінки з текстом, таблицями й кількома знімками. Поведінку читача ми не підраховуємо й жодних міток для оголошень не чіпляємо; у місцевому сховищі браузера лежить один рядок — те, як ви відповіли нижній смужці. Нові заходи виходять нерівно: узимку частіше, улітку майже ніколи, і заповнювати календар заради самого календаря ми не стали б.
Унизу кожного службового розділу стоїть день, коли ми його перечитували. Якщо число в таблиці зсунулося, сторінка не правиться тихцем: поряд із рядком постає пояснення — що зсунулося й через що. Читач, який виписав лінію з позначками собі на папір іще минулої зими, завдяки цьому бачить, чи варто переписувати.
Який статус має це видання
Ovarenil — інформаційне видання двох приватних осіб. Угод про купівлю чи продаж ми ні з ким не підписуємо, грошей не приймаємо, замовлень не оформлюємо, послуг не надаємо. Адреса на Гончарній і телефон унизу сторінки — це спосіб написати нам, а приймальні для відвідувачів за ними немає.
Докладніше про це написано в розділах «Межі наших спостережень», «Тексти без перепон» та «Тут нічого не продають».